У 19 столітті в Печерському районі міста Києва були зведені фортифікаційні споруди, що увійшли в західноруську лінію укріплень. У той період споруди носили назву Нова Печерська фортеця, а через століття (в 1927 році), втративши своє оборонне призначення, фортеця відкрилася для відвідувань в якості філії Музею історії Києва. У наш час Історико-архітектурний пам'ятник-музей «Київська фортеця» - самостійне музейне установа з солідним фондом, який нараховує близько 17 000 експонатів.
Унікальність пам'ятника-музею «Київська фортеця» полягає в тому, що серед європейських земляних фортець Київська - найбільша, а серед подібних світових споруд - займає друге місце. Зараз багато хто з історичних споруд фортеці відновлені і входять до складу музею.
Найвідомішим об'єктом є госпітальне укріплення, розташоване на Черепановій горі, яке своєрідним назвою «Косий капонір» викликає здивування у більшості відвідувачів. Але насправді назва укріплення пояснюється досить просто і до дефектів зору ставлення абсолютно не має. Названо укріплення було так через своє розташування під кутом (косо) до земляного валу фортечних споруд. Така особливість полегшувала артилеристам ведення флангового вогню.
Госпітальне укріплення Косий капонір було зведено з використанням каменю і цегли. Спочатку капонір являв собою комплекс земляних валів від 10 до 15 метрів, які оточували глибокі рови. Вали були наскрізь прорізані сорокаметровий тунелями або паттернами, що мали бічні скоси викладені цеглою та закритими гратами з двох сторін. Капонір розташовувався в двох рівнях: над землею і під землею.
Наземні споруди Косого капоніра виходили на схили Черепанової гори, а підземні будови використовувалися як складів для боєприпасів, а також як місце тимчасового розташування солдатів. По периметру споруду Косого капоніра захищалося гарматами, що стоять на валах.
Крім військових та оборонних функцій Київської фортеці довелося виконувати й інші, не настільки почесні. Так, в середині 19 століття в стінах Косого капоніра почала діяти в'язниця для політичних в'язнів. Там, де колись були бійниці для збройової стрільби, з'явилися вікна з гратами, а в приміщеннях, які використовувалися в якості складів, були обладнані камери для засуджених. В ході екскурсії по Історико-архітектурному пам'ятнику-музею «Київська фортеця» можна побачити і камери, і карцери, в які поміщалися порушники тюремного порядку. Втім, порушити порядок було не так вже й складно - в карцер можна було догодити навіть за просту розмову між ув'язненими.
Серед відомих засуджених, що утримувалися в Косом капонірі, числяться учасники Польського повстання (1863 рік), солдати, що служили в Селенгінського полку і збунтувалися в 1905 році і солдати Саперного батальйону, що підняли бунт в 1907 році. На території капоніра здійснювалася і смертна кара через повішення, шибениці встановлювалися біля Лисогірського форту і там же здійснювали поховання.
Адже за звичаями православної віри державні злочинці віддавалися анафемі, і їх заборонено було ховати разом з усіма. За свої товсті, напівпідвальні стіни, строгий режим і жорстокі покарання Косий капонір в народі отримав назву «Київський Шліссельбург».
У наш час в стінах Косого капоніра розміщується підземна експозиція, присвячена історичного минулого вітчизняних фортифікацій в цілому та історії самого Косого капоніра зокрема. В ході огляду експозиції відвідувачі немов потрапляють в минуле, в той період, коли тут діяла в'язниця строгого режиму.
І якщо арештантські камери просто неприємно дивують своїм аскетизмом, то крихітні приміщення карцерів по-справжньому лякають. Площа таких камер була не більше двох метрів, а щоб арештант «усвідомив» всю тяжкість свого неправильного поводження, температура тут була близько нуля градусів. Ні прилягти, ні присісти арештант не міг, тому що на підлогу була спеціально вилита вода, що перетворювалася при такій температурі в лід. Є в експозиції і матеріальні експонати: особисті речі засуджених, форма охорони, різну зброю, архів судової документації, старовинний посуд. Збереглася до нашого часу і карета смертників, в якій вивозилися в останню путь в Лисогірський форт на страту засуджені (наприклад, Дмитро Богров, який убив міністра Столипіна в Києві).
Коли проводилися реставраційні роботи в капонірі, то виявилося, що у великому склепінчастому залі чудова акустика. Тепер цей зал використовується як основного залу, в якому проводяться вечори камерної музики. Так що Косий капонір славний не тільки своїм похмурим минулим. На території Косого капоніра функціонує ще й музей Трипільської культури, що відкрився в 2004 році.
Експозиція музею була заснована на приватному зібранні, в якому знаходяться різні експонати: зразки військового обмундирування різних епох, документи, що мають історичну цінність і розповідають про історію Києва та Київської фортеці. Є тут і документальні підтвердження того, що перші оборонні споруди на місці нинішнього Києва виникли ще в період Трипілля.